Пошук по сайту

Наш регіон

XX ст.

На початку XX ст., згідно з столипінською реформою, селянам було дозволено виходити з общин і утворювати хутори, це деякою мірою сприяло соціально-економічному розвитку краю.

Перша світова війна 1914-1918 років принесла подолянам нові страждання, бо Подільська губернія стала прифронтовою. Селяни залучалися до риття окопів, військових перевезень. Погіршало становище робітників і селян. За 1914-1915 роки ціни на продукти харчування збільшилися у 2-2,5 рази. Трудящі зазнавали національного гноблення, проводилась насильницька русифікація, переслідувалась українська культура, практично населення було політично безграмотним. Наростало незадоволення війною. Поділля та Волинь було охоплено антивоєнними виступами. За числом антивоєнних виступів воно посідало перше місце серед губерній України.

Після перемоги Лютневої революції 1917 р. в Кам’янці-Подільському, Проскурові, Гречанах та інших містах і селах краю відбулися демонстрації і мітинги. Трудящі приступали до ліквідації старих органів влади. Перша рада робітничих і солдатських депутатів виникла в Проскурові 10 березня, до кінця місяця – в Кам’янці-Подільському, Дунаївцях, Летичеві, Новій Ушиці, Ізяславі, Старокостянтинові, Шепетівці та інших містах. Досі на колишній вулиці Олександрійській у м. Хмельницькому зберігся будинок № 69, в якому з лютого 1917 року по лютий 1918 року діяв виконком Ради. Свої органи влади вибирало і селянство – були створені Ради селянських депутатів. В сотнях сіл утворилися селянські виконавчі і земельні комітети. Одночасно створювалися органи Тимчасового уряду – губернський і повітовий комісаріати.

У 1920 році більшовики, керовані з московського імперського центру, силою зброї встановили в краї радянську владу.

Наприкінці 1920 р., після підписання мирної угоди між радянською стороною і Польщею був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини – до Польщі відійшли 6 повітів, 5 волостей Острозького повіту, 1 волость Новоград-Волинського повіту та частина волості Овруцького повіту. Враховуючи це, у Волинській губернії в 1921 р. провели нове розмежування повітів. Зокрема, Острозький повіт був скасований, Заславський повіт став містити в собі 23 волості, Старокостянтинівський – 15 волостей. Був утворений Полонський повіт, у який ввійшли 14 волостей.

7 березня 1923 року в Україні були ліквідовані повіти і волості і утворені округи та райони. Подільська губернія поділялася на 6 територіально-адміністративних округів. На території сучасної Хмельницької області було створено 3 округи – Кам’янецький (17 районів), Проскурівський (16 районів) та Шепетівський (14 районів). 1925 року були ліквідовані і губернії.

Роки революції та громадянської війни, які забрали життя сотень тисяч подолян, призвели край до повного виснаження, занепаду економіки. Через нестачу харчів, палива, припинення промислового виробництва на Поділлі, як і в усій Україні, панували голод, холод і безробіття.

Протягом 1927-1932 років на Поділлі та Волині проводилася насильницька колективізація сільського господарства – створювалися колгоспи. У 1930 році на території сучасної Хмельниччини вже було 30 комун, 921 артіль, 192 товариства спільного обробітку землі. При цьому тисячі заможніших селян, наших земляків, під гаслом „ліквідації куркульства як класу”, були депортовані, тобто вислані в найвіддаленіші куточки країни, або знищені. Колективізація та безжальна політика зернозаготівель до краю виснажили сільське господарство Поділля, створивши умови для штучного голоду.

Разом з репресіями 30-х років втрати населення на Поділлі становили майже 5 млн осіб, переважно – це сільські жителі.

22 вересня 1937 року Постановою ЦВК УРСР була утворена Кам’янець-Подільська область у складі 3 міст і 33 районів. 15 березня 1941 році обласний центр перенесено до міста Проскурів, однак область ще тривалий час носила стару назву. На ознаменування 300-річчя возз’єднання України з Росією на честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 р м. Проскурів перейменовано в м. Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область – у Хмельницьку.

У роки перед ІІ світовою війною Хмельниччина з прикордонної стала внутрішньою областю в країні. Вузька смуга Чернівецької області на півдні відділяє її від Молдови (10 км по прямій лінії) і Румунії (24 км), значно дальше «відсунулись» на захід кордони Польщі (165–240 км).

У липні 1941 року гітлерівці захопили всю територію області, запровадили окупаційний режим. Вони руйнували підприємства, обладнання, машини, ліквідовували колгоспи, забирали у селян худобу, хліб, грабували майно. З перших днів окупації розпочалася народна партизансько-підпільна боротьба проти німецько-фашистських загарбників.

Загалом, у боротьбі проти фашистів в області брали участь понад 20 тисяч чоловік, 37 партизанських загонів, об’єднаних у п’ять партизанських з’єднань. Так визволення Поділля розпочалося в січні 1944 року, до 4 квітня вся територія області була визволена від німецько-фашистських загарбників.

Протягом 50-х років повністю відбудували зруйноване війною народне господарство, споруджено 20 гідро- і теплоелектростанцій, введено трасу газопроводу Дашава-Київ, авіалінії з’єднали Проскурів з більшістю міст і районів області. У 1950-1951 роках укрупнено дрібні колгоспи, в результаті чого з 1672 створено 836 великих господарств. За значні досягнення в галузі сільського господарства область 16 лютого 1958 року нагороджено орденом Леніна.

Чергові зміни в адміністративно-територіальному поділі відбувались відповідно до Указів Президії Верховної Ради УРСР у 1957, 1959, 1962 роках. У зв’язку із укрупненням сільських районів у грудні 1962 року в Хмельницькій області сформовано 10 районів: Волочиський, Городоцький, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Шепетівський та Ярмолинецький.

З метою поліпшення адміністративного управління в січні 1965 року замість 10 районів на території області було утворено 16, а в грудні цього ж року було утворено ще 4 райони.

Протягом 1966 – 2006 рр. змін у районуванні більше не відбувалося, проводилися лише незначні зміни (утворення, об’єднання, перенесення центрів тощо) по сільським радам згідно рішень облвиконкому.